11 група    04.05.2020р.   Урок №11-12

ТЕМА №1.  Ручне дугове, газове,                       автоматичне і напівавтоматичне  

          зварювання і наплавлення простих
          і середньої складності деталей, 
          вузлів конструкцій і трубопроводів
          з конструкційних сталей, 
          кольорових металів у нижньому
          та вертикальному положенні шва

Урок №11-12.  Зварювання поворотних та неповоротних 

                           стиків трубопроводів.

                           Зарювання магістральних трубопроводів.

                                                                            

  План

         1.  Технологія ручного електродугового зварювання сталевих труб.

         2. Зварювання стиків трубопроводів.
         3. Ручне дугове зварювання неповоротних стиків 
             магістральних трубопроводів. 

         Домашнє завдання : І.В. Гуменюк, О.Ф. Іваськів

                                              Технологія електродугового зварювання
                                                           ст. 402-404.

          Корисні посилання:
              зварювання труби

              Врізка газопровода під газом
              Врізка в газопровід висоого тиску
             https://www.youtube.com/watch?v=0dUf0hKHlWs          
           

           Для вивчення теми уроків можна використати підручник, або наступний     матеріал  

1. ТЕХНОЛОГІЯ РУЧНОГО ЕЛЕКТРОДУГОВОГО

 ЗАРЮВАННЯ СТАЛЕВИХ ТРУБ

Перед зварюванням виконуються підготовчі роботи: розмічання, розрізання, очищення, випрямляння деталей, що з’єднуються, стикування їх у монтажному положенні та підготовка торців. Деталі, що з’єднуються, очищають на відстань 25...З0 мм від бруду, іржі, задирок і висушують. Випрямляють зігнуті деталі вручну на правильних плитах ударами кувадла або за допомогою ручних чи приводних пресів.

Підготовка торців до зварювання полягає в тому, що їм надають такої геометричної форми, за якої забезпечується найкраща якість зварюваного шва.

Елементи підготовки торців під зварювання такі (рис.1): кут скошення країв , який виконується, якщо товщина металу більша за З мм р= ЗО...35 °; відсутність цього елемента може призвести до пепроварювання, а також до перегрівання і перепалювання металу;

зазор b, який забезпечує повне проварювання по перерізу з’єднання під час виконання першого шару шва; зазор повинен бути не більшим за 1... 1,5 мм, якщо товщина стінки труби 2,5...5 мм;

притуплення країв S, яке забезпечує стійкість зварювання першого шару, приймається 1...3мм; якщо притуплення країв відсутнє, то може виникати пропалювання;

зміщення країв С впливає на міцність зварного з’єднання і сприяє непроварюванню; зміщення країв один відносно одного допускається до 10 % від товщини поєднаних деталей, але не більше за 3 мм.

Перед зваркою шви прихваток очищають від шлаку. Потім приступають до дугового зварювання стику. Дугове зварювання поворотних і неповоротних стиків труб при товщині стінок до 6 мм виконують не менш ніж у 2 шари; при товщині стінок труб понад 6 мм - не менш ніж в 3 шари (рис. 2). Товщина першого шару повинна складати 15 -20% від товщини стінки труби δ; товщина першого і другого шарів разом повинна становити 60-75%; товщина всіх трьох шарів повинна бути більше товщини стінки труби на 1-3 мм за рахунок посилення, тобто опуклого валика наплавленого металу.

Технологія ручного електродугового зварювання поворотних стиків зводиться до наступного (рис. 3, а). Перший шар накладают на верхнє півколо всіх стиків секції. Після цього секцію повертають на 180 °, і зварювання першого шару продовжується на другому півколі стику. Другий шар накладають в полувертикальном положенні шляхом поступового повертання труби. Другий шар шва, так само як і перший, роблять з увігнутою поверхнею валика. Третій шар накладають аналогічно другому, але поворот труби роблять в обратному напрямку.

Третій, останній шар повинен мати равномірно випуклу поверхню. Перехід від наплавленого металу до основного повинен бути рівномірним по всій довжині шва.

Перед накладенням другого і третього шарів необхідно ретельно видалити шлак, що утворився при зварюванні попереднього шару. Зварювання неповоротних стиків газопроводів виконують при з'єднанні секцій у траншеях, при вварюванні «катушек», а також при зварюванні трубопроводів методом нарощування. При зварюванні неповоротних стиків накладення окремих шарів роблять у такий спосіб (рис.3). Перший шар усього стика проварюють обратноступенчатим швом, при цьому замок першого шару розташовують у точці зеніту труби або поблизу від неї. Другий шар шва заварюють знизу вгору, замок зміщують від точки зеніту на 50-70 мм. Зварку ведуть почергово або одночасно з обох сторін труби. Аналогічним чином заварюють третій шар шва, причому замок зміщують від зеніту в протилежну сторону. Ручну електродугову неповоротну зварку виконують такими ж електродами, як і поворотну. По закінченню зварювання зварник повинен наплавити біля стика присвоєне йому клеймо. Клеймо наноситься на відстані 30-50 мм у кожного стика.

2. ЗВАРЮВАННЯ СТИКІВ ТРУБОПРОВОДІВ

3. РУЧНЕ ДУГОВЕ ЗВАРЮВАННЯ НЕПОВОРОТНИХ СТИКІВ

МАГІСТРАЛЬНИХ ТРУБОПРОВОДІВ

Питання для самоконтролю.

1.   Якими способами здійснюють прокладання магістральних трубопроводів?

2.   Якими способами можна зварювати вертикальні шви при ручному дуговому зварюванні?

3.  У чому суть поточно-розчленованого методу зварювання трубопроводу?

4.  Як зварюються неповоротні стики труб?

5. Як зварюють поворотні стики труб?

6. «Кишені» зі шлаком можуть утворитися при зварюванні електродами з яким покриттям?

11 група    29.04.2020р.   Урок №9-10

ТЕМА №1.  Ручне дугове, газове,                       автоматичне і напівавтоматичне  

          зварювання і наплавлення простих
          і середньої складності деталей, 
          вузлів конструкцій і трубопроводів
          з конструкційних сталей, 
          кольорових металів у нижньому
          та вертикальному положенні шва

Урок №9-10.  Сферичні резервуари. 

                        Види трубопроводів. Класифікація.

                                                                            

  План

         1. Зварювання сферичних резервуарів.

         2. Класифікація трубопроводів.

         Домашнє завдання : І.В. Гуменюк, О.Ф. Іваськів

                                              Технологія електродугового зварювання
                                                           ст. 362-363, 393-394. 

          Корисні посилання:

  

               

           Для вивчення теми уроків можна використати підручник, або наступний     матеріал  

1. ЗВАРЮВАННЯ СФЕРИЧНИХ РЕЗЕРВУАРІВ

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТРУБОПРОВОДІВ

Трубопроводи — це пристрої для транспортування рідких, газоподібних і сипучих речовин при різних тисках і температурах.  За невеликим винятком, трубопроводи є зварними конструкціями й класифікуються відповідно до рис. 20.4.

Магістральні трубопроводи транспортують рідини та гази від місця їх видобутку до місця переробки або споживання. Відмінною особливістю магістральних трубопроводів є їх велика протяжність, яка вимірюється сотнями й тисячами кілометрів, і постійний діаметр, який досягає 1420 мм і більше. 

Промислові трубопроводи призначені для забору нафти та газу від свердловин (включаючи герметизацію нафтових свердловин) і доставку нафти до нафтозбірних пунктів, а газів до компресорних станцій. Вони мають діаметр 100-377 мм і невелику протяжність.

До технологічних трубопроводів відносяться трубопроводи промислових підприємств, якими транспортують сировину, напівфабрикати та готову продукцію, а також матеріали, які забезпечують ведення технологічного процесу й відходи виробництва.

Енергетичні трубопроводи, або трубопроводи енергетичних блоків, забезпечують роботи теплових та атомних електростанцій і групових котельних установок.

Санітарно-технічні трубопроводи призначені для створення комфорту в житлових будинках, об'єктах побутово-культурного призначення й промислових підприємств (водопроводи, газопроводи, трубопроводи гарячої води та каналізації). Для цих трубопроводів характерні малі діаметри труб і велика кількість різьбових з'єднань.

Питання для самоконтролю.

1.   Назвіть види трубопроводів.

2.   Назвіть критерії надійності трубопроводів.

3.  Як збираються сферичні резервуари?

ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ 21

будуть у вигляді тестів.

Тестові завдання містять 12 питань з трьома варіантами відповідей, з яких правильним є  один або декілька.

Тести будете проходити в онлайн-режимі 

на сайті vseosvita.ua

26.04.2020р. (неділя) всі одночасно.

Посилання на тест

https://vseosvita.ua/test/start/ddw692

ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.

Розпочнеться тест о 18:00 год .

Триватиме 15 хвилин.

Результати (оцінку) побачите одразу після закінчення тесту

Не забудьте  і не спізніться!!!

Більше інформації у групі VIBER.

Веселих свят!

11 група    27.04.2020р.   Урок №7-8

ТЕМА №1.  Ручне дугове, газове,                     автоматичне і напівавтоматичне  

          зварювання і наплавлення простих
          і середньої складності деталей, 
          вузлів конструкцій і трубопроводів
          з конструкційних сталей, кольорових
          металів у нижньому та 
          вертикальному положенні шва

Урок №7-8.  Арматура залізобетону. 

                        Оболонкові конструкції.

                                                                            

  План

         1. Зварювання арматури залізобетону.

         2. Зварювання оболонкових конструкцій.
         3. Зварювання циліндричних резервуарів.

         Домашнє завдання : І.В. Гуменюк, О.Ф. Іваськів

                                              Технологія електродугового зварювання
                                                           ст385-392. 

          Корисні посилання:

           монтаж циліндричного резервуара

           https://www.youtube.com/watch?v=d06I5e2De-0

           https://www.youtube.com/watch?v=5Tcdodg4NMc
           каретка для зварювання резервуарів

  

           Для вивчення теми уроків можна використати підручник, або наступний     матеріал  

1. Зварювання арматури залізобетону

2. Зварювання оболонкових конструкцій

Різні споруди типу оболонок, несучою основою яких є плоскі або зігнуті металеві листи (пластинки та оболонки) утворюють групу листових конструкцій, які застосовують для зберігання, транспорт тування, технологічної переробки рідин, газів і сипких матеріалів.

Залежно від призначення листові конструкції класифікуються на:

—резервуари для зберігання рідин (нафти, нафтопродуктів, спирту, кислот, зріджених газів);

—газгольдери для зберігання і вирівнювання складу газів;

—бункери і силоси для зберігання й перевантаження сипких матеріалів (руди, цементу, піску, вугілля тощо);

—листові конструкції доменних цехів (кожухи доменних печей, повітронагрівачів, пиловловлювачів);

—листові конструкції спеціальних технологічних установок хімічних і нафтопереробних заводів;

—трубопроводи великого діаметра для транспортування води і газів на гідростанціях, нафтохімічних, металургійних та інших підприємствах.

Листові конструкції мають великі геометричні розміри, тому їх збирають із окремих конструктивних елементів, що зумовлює наявність великої кількості зварних швів, до яких ставляться вимоги щодо щільності та міцності. 40 1000-1200 Рис. 20.36. З'єднання збірно-монолітної конструкції каркаса будівлі

У процесі експлуатації листові конструкції піддаються корозійному впливу з боку продуктів, які зберігаються, і це різко знижує їх довговічність. Відомі випадки виходу із ладу резервуарів і трубопроводів під дією сірчаних сполук, які знаходяться в продуктах, що зберігаються або транспортуються, за короткий термін експлуатації (2-3 роки).

Для збільшення терміну служби споруд на поверхню стінки, що контактує з продуктами, доцільно наносити покриття із спеціального захисного лакофарбового матеріалу, цинку, алюмінію або іншого корозієстійкого матеріалу.

Посудини, призначені для приймання, зберігання, технологічної обробки й відпуску різних рідин, нафти, нафтопродуктів, зріджених газів, води, водного аміаку, технічного спирту тощо, називаються резервуарами.

Залежно від геометричної форми і положення в просторі сталеві резервуари поділяються на: вертикальні циліндричні, горизонтально-циліндричні, сферичні, краплевидні, траншейні.

При спорудженні конструкції великих розмірів можливий значний об'єм збирально-зварювальних робіт, які намагаються виконувати в умовах заводу-виготівника. Розміри елементів конструкцій, що перевозяться до місця монтажу, не повинні перевищувати габарити рухомого складу залізничних доріг. Листові полотна товщиною до 18 мм перевозять у вигляді рулонів.  Метод рулонування розроблено в Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона. Крупні вузли конструкції у вигляді полотнищ великого розміру збирають, зварюють у рулон на спеціальних установках (рис. 20.37), які мають два яруси 1 і З, а також барабан 2 для передачі полотнища з одного яруса на інший з поворотом на 180°.  На двох ярусах розташовані чотири робочі дільниці: збирання, зварювання з одного боку, зварювання з іншого боку, контролю та виправлення дефектів. Переміщення полотниша й скручування рулону проводять ритмічно після завершення роботи на кожній ділянці. При цьому полотнище накручують на каркас 4, який закріплений в обертачах. 

Листи товщиною до 8 мм збирають унапуск і зварюють. Це пояснюється тим, що такі листи простіше збирати та зварювати, причому скручування такого напусткового з'єднання утруднень не викликає. При товщині листів більше 8 мм місце напуску має помітну жорсткість і для скручування незручне. Стикове з'єднання листів такої товщини є більш доступним як з позиції збирання і зварювання під флюсом, так і з позиції наступного скручування у рулон.

Технологія виготовлення бункерів та силосів

Бункери та силоси - це ємкості призначені для зберігання і перевантаження сипучих матеріалів, у яких матеріал висипається під власною вагою. Їх використовують: на будівництві ,на металургійних заводах на зернопереробній промисловості і т.д. Бункери можуть бути в поперечному перерізі прямокутними або круглими.

Прямокутні бункери складаються з: бункерної балки,ребер жорсткості,стійок, циліндричної верхньої частини,з нижньої призматичної частини що звужується і вихідного отвору. Діаметр вихідного отвору залежить від матеріалу який буде використовуватися.

Бункери з круглим перерізом складаються з:стійок нижньої призматичної частини,вихідного отвору,кілець жорсткості, верхня частина яка складається з окремих обичайок які в процесі складання зварюються в одне ціле.

Бункери можуть бути як окремо розташовані так і об’єднані в групи.

Технологічний процес виготовлення бункерів такий: спочатку складається і зварюється верхня частина потім конусна нижня частина до якої приварюється вихідний отвір якщо бункер великих габаритів то ці елементи транспортуються окремо на місце встановлення де будуть складатись в готову конструкцію. А якщо бункер не великих габаритів то він зварюється на заводі повністю і транспортується на місце встановлення в готовому вигляді.

Силоси як правило конструюють круглого перерізу і виготовляють великоблочним методом або з рулонних заготовок. Технологічний процес виготовлення та монтажу силосів майже аналогічний виготовленню вертикальних циліндричних резервуарів.

Точніше так: спочатку роблять фундамент певної висоти і діаметром який дорівнює діаметру майбутнього силосу. Фундамент виготовляють із бетону. Потім ставлять стійки. Які в подальшому будуть збільшуватись методом під рощення. На стійки монтується каркас даху(покрівлі). Потім цей каркас даху будуть обшивати листами сталі. В покрівлі вирізають отвір для люку який буде слугувати для огляду та ремонту бункеру, оглядові вікна які ще й служать для вентиляції,монтують також драбину. Потім монтують обичайку  з листової сталі методом підрощення. Листами сталі обшивають стійки в процесі якого утворюються стінки бункеру. Суміжно коли монтуються стінки одночасно монтуються і стійки.

3. Зварювання циліндричних резервуарів

Питання для самоконтролю.

1.   Які є види сталевої арматури?

2.   Для чого призначена арматура залізобетону?

3.  Для чого призначені оболонкові конструкції?

4.  Назвіть види листових конструкцій.

5.  Якими способами виготовляють (збирають, зварюють) циліндричні резервуари?